Чекаю - Аква Віта

Вода така бездумна і блакитна.

Надворі вересень, а небо наче в квітні.

Пожовкли спогади, зів'яли давні мрії.

І всі бажання, як одне, у мить згоріли.

Приспів:

Чекаю!

Чекаю!

Чекаю, кого — не знаю.

Чекаю!

Чекаю!

Чекаю, бо так бажаю.

Четвертий день думки дощу чекають.

Не п’ють, не сплять, не плачуть, не співають.

У них, мабуть, обітниця мовчання.

Що робить з нами кляте це чекання?

Летять птахи чи з дому, чи додому

І розчерком пера знімають втому.

Каміння спить, як спляча королева.

Навколо вартові - сліпі дерева.

Вода такая бездумная и голубая.

На дворе сентябрь, а небо как в апреле.

Пожелтели воспоминания, увяли давние мечты.

И все желания, как одно, вмиг сгорели.

Припев:

Жду!

Жду!

Жду, кого не знаю.

Жду!

Жду!

Жду, потому что так желаю.

Четвертый день ожидают дождя.

Не пьют, не спят, не плачут, не поют.

У них, по-видимому, обет молчания.

Что делает с нами проклятое это ожидание?

Летят птицы или из дома, или домой

И росчерком пера снимают усталость.

Камни спит, как спящая королева.

Вокруг часовые – слепые деревья.