Кличу тебе - Віктор Павлік

Ріка моєї долі виходить з берегів

І я малюю образ твій у небі.

Така вже твоя воля — я нежаданний гість,

Тільки, як я буду жить без тебе?

Приспів:

І знову кличу я тебе,

Тільки не чуєш, тільки не чуєш.

А без кохання до небес

Не долечу я, не долечу я…

А я не розумію неспокою душі:

То сум, то радість, то безсонні ночі.

А вітер знов навіє такі сумні вірші.

Що зі мною зрозуміти хочу.

Приспів

Коли надія стане росою на траві

І перестану я молити небо

У серці, мов у храмі сховаю образ твій,

Тільки, як я буду жить без тебе?..

Приспів (3)

Река моей судьбы выходит из берегов

И я рисую образ твой в небе.

Такова уж твоя воля — я нежеланный гость,

Только, как я буду жить без тебя?

Припев:

И снова зову я тебя,

Только не слышишь, только не слышишь.

А без любви к небесам

Не долечу я, не долечу я…

А я не понимаю беспокойства души:

То грусть, то радость, то бессонные ночи.

А ветер снова навеет такие печальные стихи.

Что со мной понять хочу.

Припев

Когда надежда станет росой на траве

И перестану я молить небо

В сердце, как в храме, скрою образ твой,

Только, как я буду жить без тебя?

Припев (3)