Крізь вогонь - Таисия Повалий

Я в очі дивлюсь твої сумні, в них не печаль, не гнів — зневіра в те,

що любов моя жива.

Ти, ти обережним бути хотів, боявся почуттів, мені ж несила було їх приховать.

Хай небеса це чують знов, я доведу, що може любов.

Приспів:

Я здолаю гострі терни і вогонь, щоб бути там, де він, торкатись уст його.

Я здолаю, що б там далі не було, наперекір, назло всім сумнівам його,

Йтиму без надії навіть крізь вогонь.

Ні, я не злякаюсь гроз і злив, ні поговорів злих, ані ночей безкраїх мук і

самоти.

Все перетерплю, лише поклич, хоч раз поклич, колись — я не зречусь мети буть

там завжди, де ти.

Хай небеса це чують знов, я доведу, що може любов.

Приспів:

Я здолаю гострі терни і вогонь, щоб бути там, де він, торкатись уст його.

Я здолаю, що б там далі не було, наперекір, назло всім сумнівам його,

Йтиму без надії навіть крізь вогонь.

Йтиму без надії…

Я здолаю гострі терни і вогонь, щоб бути там, де він, торкатись уст його.

Я здолаю, що б там далі не було, наперекір, назло всім сумнівам його,

Йтиму без надії навіть крізь вогонь.

Я в глаза смотрю твои грустные, в них не печаль, негнев — уныние в то,

что любовь моя жива.

Ты, ты осторожным быть хотел, боялся чувств, мне невмоготу было их скрыть.

Пусть небеса это слышат снова, я докажу, что может любовь.

Припев:

Я одолею острые тернии и огонь, чтобы быть там, где он, касаться уст его.

Я одолею, что там дальше не было, наперекор, назло всем сомнениям его,

Иду без надежды даже сквозь огонь.

Нет, я не испугаюсь гроз и ливней, ни поговоров злых, ни ночей бескрайних мучений.

одиночества.

Все перетерплю, только позови, хоть раз позови, когда-нибудь — я не отречусь от цели быть

там всегда, где ты.

Пусть небеса это слышат снова, я докажу, что может любовь.

Припев:

Я одолею острые тернии и огонь, чтобы быть там, где он, касаться уст его.

Я одолею, что там дальше не было, наперекор, назло всем сомнениям его,

Иду без надежды даже сквозь огонь.

Иду без надежды…

Я одолею острые тернии и огонь, чтобы быть там, где он, касаться уст его.

Я одолею, что там дальше не было, наперекор, назло всем сомнениям его,

Иду без надежды даже сквозь огонь.