Раніше - БЕЗОДНЯ

Відкриєш мою книгу, поглянь на ці малюнки…

В них віддзеркалюються тимчасові візерунки.

Впадеш у файні барви і віднайдеш свій колір.

Згадай їм наші ті роки, вони ж і твої.

А знаєш, не ховай свою старість!

Як казав мій знайомий: «все перейде в радість — шлях у небо…»

Як гадаєш, скільки ще нам чекати?

Скільки ці ніяки тіла будуть нас ігнорувати,

Лажати, свої мозолі наїдати?

Може ти мені підкажеш, мій кровний брате?

— А знаєш, раніше я тебе вже бачив,

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

— Так, повідав я пригод…

— А як же тебе звуть?

— Український народ.

Хей, ти заблукав!

Ти!

Хей!

Раніше зірки були вищими!

Вищими… Відійди від мене!

Коли мені сумно і сльози вже близько,

Коли опускаюся, падаю низько,

Коли вже немає ні сил, ні надії,

Так само як ти — я вмирати не вмію.

Як я казав раніше, я тебе вже бачив.

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

Так, ми закриєм всім нікчемам рот —

Це говорить мій народ!

Откроешь мою книгу, посмотри на эти рисунки.

В них отражаются временные узоры.

Упадешь в красивые краски и найдешь свой цвет.

Вспомни им наши те годы, они и твои.

А знаешь, не скрой свою старость!

Как говорил мой знакомый: «все перейдет в радость — путь в небо…»

Как думаешь, сколько еще нам ждать?

Сколько эти никакие тела будут нас игнорировать,

Лажать, свои мозоли наедать?

Может, ты мне подскажешь, мой кровный брат?

— А знаешь, раньше я тебя уже видел,

Тебя разрушали, а ты всем простил.

— Да, поведал я приключений…

— А как тебя зовут?

— Украинский народ.

Хэй, ты заблудился!

Ты!

Хей!

Раньше звезды были выше!

Выше… Отойди от меня!

Когда мне грустно и слезы уже близко,

Когда опускаюсь, падаю низко,

Когда уже нет ни сил, ни надежды,

Так же как ты — я умирать не умею.

Как я говорил раньше, я тебя уже видел.

Тебя разрушали, а ты всем простил.

Да, мы закроем всем ничтожествам рот.

Это говорит мой народ!