Ніч - Trino

Ти моя ніч,

Така ж сумна струна,

Тебе найшов десь там,

Де спогад зі смаком вина.

Ти моя ніч

Знову кажу: прощай,

Це не моя вина,

Ти мені вже чужа.

Весна снами спамить, ох і божевільна пані!

Хочеш вбити в мені пам’ять - просто кинь у мене камінь.

Паніка в екрані - психлікарня чи десь на грані?

Сип під шкіру гравій, або сіль на рани рвані.

Потім весна манили ніжним запахом ванілі,

Тільки ми в той час кохання поміняли на вініли.

Жити так повині?

Ярлики сюжетних ліній,

Хочеш душу розтопи - може й мій розтане іній...

Любов на одну ніч, мадам, попрошу без образ,

Так набрид образ романтика і пустота дешевих фраз всіх.

Не винна, що я рани зовсім не лікую часом,

Прикраса ти на вечір, або гарматне м’ясо...

Яким я просто ласував, але самотність пасія...

Часто вбитий напасами аби зливатись з масами...

... щоб залишати нас самих...

Ти моя ніч,

Така ж сумна струна,

Тебе найшов десь там,

Де спогад зі смаком вина.

Ти моя ніч

Знову кажу: прощай,

Це не моя вина,

Ти мені вже чужа.

Відчуваю себе в зоні недосяжності.

Мій телефон заповнений пропущеними гудками.

Весь світ - лиш окремі звуки...

Шукав себе в купі скуки,

Не тягнуло на любов

І присутність у ній чужої,

Мене душить цей дим,

Мене травлять думки,

Що настали часи,

Коли ми уже чужі, (коли ми уже чужі).

Ти знаєш мої рядки,

Написані та стерті,

Оголеність почуттів,

Вони зникають, холодом здерті.

Кава остива,

Світять фари далекі десь там,

Серце б'ється в такт біта,

Зі мною до кінця лишається лиш музика,

Це єдине, що є вічне,

А зараз просто залишу,

Те, що було вчора,

Пам'ятай мене таким.

Ти моя ніч,

Така ж сумна струна,

Тебе найшов десь там,

Де спогад зі смаком вина.

Ти моя ніч

Знову кажу: прощай,

Це не моя вина,

Ти мені вже чужа.

Ти моя ніч,

Така ж сумна струна,

Тебе найшов десь там,

Де спогад зі смаком вина.

Ти моя ніч

Знову кажу: прощай,

Це не моя вина,

Ти мені вже чужа.

Ты моя ночь,

Такая же печальная струна,

Тебя нашел где-то там,

Где воспоминание со вкусом вина.

Ты моя ночь

Снова говорю: прощай,

Это не моя вина,

Ты мне уже чужа.

Весна снами спамит, ох и безумная дама!

Хочешь убить во мне память – просто брось в меня камень.

Паника в экране – психушка или где-то на грани?

Сыпь под кожу гравий, или соль на рваные раны.

Затем весна манили нежным запахом ванили,

Только мы в то время любви поменяли на винилы.

Жить так должно?

Ярлыки сюжетных линий,

Хочешь душу растопы - может и мой растает иней...

Любовь на одну ночь, мадам, попрошу без оскорблений,

Так надоел образ романтика и пустота дешевых фраз всех.

Не виновата, что я раны совсем не лечу временем,

Украшение ты на вечер, или пушечное мясо...

Каким я просто лакомился, но одиночество пассия...

Часто убит припасами, чтобы сливаться с массами...

...чтобы оставлять нас самих...

Ты моя ночь,

Такая же печальная струна,

Тебя нашел где-то там,

Где воспоминание со вкусом вина.

Ты моя ночь

Снова говорю: прощай,

Это не моя вина,

Ты мне уже чужа.

Чувствую себя в зоне недостижимости.

Мой телефон заполнен пропущенными гудками.

Весь мир – лишь отдельные звуки...

Искал себя в куче скуки,

Не тянуло на любовь

И присутствие в ней чужой,

Меня душит этот дым,

Меня травят мысли,

Настало время,

Когда мы уже чужие, (когда мы уже чужие).

Ты знаешь мои строчки,

Написанные и стертые,

Обнаженность чувств,

Они исчезают, холодом содраны.

Кофе остыва,

Светящиеся фары далеки где-то там,

Сердце бьется в такт бита,

Со мной до конца остается только музыка,

Это единственное, что есть вечное,

А сейчас просто оставлю,

То, что было вчера,

Помни меня таким.

Ты моя ночь,

Такая же печальная струна,

Тебя нашел где-то там,

Где воспоминание со вкусом вина.

Ты моя ночь

Снова говорю: прощай,

Это не моя вина,

Ты мне уже чужа.

Ты моя ночь,

Такая же печальная струна,

Тебя нашел где-то там,

Где воспоминание со вкусом вина.

Ты моя ночь

Снова говорю: прощай,

Это не моя вина,

Ты мне уже чужа.