Жити -

Жити безжурно стає все складніше.

Кров випивають останні новини:

Незнайомий герой цей світ залишив,

Знайомий герой в бою загинув.

Все так і штовхає в безодню депресії,

Щоби впав і не виліз із тої прірви.

Волає — приєднуйся до процесії

Поховання Любові, Надії та Віри!

І, часом, здається, що, ніби, піддався,

Плюнув на все, заховався в ілюзії.

Та раптом зустрінеш того, хто не здався,

І одразу оговтуєшся від контузії.

Жити приємно, жити потрібно!

Вдихати повітря на повні груди.

Милуватись красою світанків срібних.

І знати, що поруч є добрі люди.

В мене є мрія — це смішно.

В мене є друзі — це сильно.

Хтось каже мені, що я грішник,

Що я помираю повільно.

Та я не ведуся, одначе,

Мені не уникнути смерті.

Коли усміхаюся, бачу

Усмішки ваші відверті.

Можливо, закину писати,

Стану таким, що не пише.

А ви розтягніть на цитати

Все, що написав я раніше.

І хай зараз так недоречно

Мене хвиля щастя накрила.

Та хтось розпрямляє плечі,

А я розправляю крила.

У списку контактів все більше втрачених,

Але душа відмовляється їх видаляти.

Хай у серці живуть, і це має значення,

Доки пам’ять не прийме цієї втрати.

Є за ким сумувати, але є ким пишатись,

Є кому перейняти хороші манери,

Щоб країну вдягнути у пишні шати

Нового часу, нової ери.

Давайте жити, давайте шукати,

Давайте ставати кращими!

Писати книжки, малювати плакати.

Бути знаючими і значущими.

Всі люди складні, всі люди різні,

Але є кому дарувати постійно:

Одним — добре слово, іншим — пісню,

А декому — просто теплі обійми.

В мене є мрія — це смішно.

В мене є друзі — це сильно.

Хтось каже мені, що я грішник,

Що я помираю повільно.

Та я не ведуся, одначе,

Мені не уникнути смерті.

Коли усміхаюся, бачу

Усмішки ваші відверті.

Можливо, закину писати,

Стану таким, що не пише.

А ви розтягніть на цитати

Все, що написав я раніше.

І хай зараз так недоречно

Мене хвиля щастя накрила.

Та хтось розпрямляє плечі,

А я розправляю крила.

Час не дарує нам жодної миті повернення.

Все, що було, — відбуло, поступово розтануло.

Ніч промине, відчиняємо двері нового дня —

Шаленого, вдалого.

А ті, що пішли, стежать за нами,

Дивлячись з неба очима зоряними.

Хто ми є, якими шляхами

Стаємо творцями, жерцями, воїнами?

Я поживу, я проживу

Життя щасливе, яскраве, натхненне.

Й нікому з тих, кого я люблю,

Не буде соромно за мене.

У мене є мрія — це смішно.

У мене є друзі — це сильно.

Хтось каже мені, що я грішник,

Що я помираю повільно.

Та я не ведуся, одначе,

Мені не уникнути смерті.

Коли усміхаюся, бачу

Усмішки ваші відверті.

Можливо, закину писати,

Стану таким, що не пише.

А ви розтягніть на цитати

Все, що написав я раніше.

І хай зараз так недоречно

Мене хвиля щастя накрила.

Та хтось розпрямляє плечі,

А я розправляю крила.

Жить беззаботно становится все сложнее.

Кровь выпивают последние новости:

Незнакомый герой этот мир оставил,

Знакомый герой в бою погиб.

Все так и толкает в бездну депрессии,

Чтобы упал и не вылез из этой бездны.

Взывает — присоединяйся к процессии

Погребение Любви, Надежды и Веры!

И, порой, кажется, что, будто, поддался,

Плюнул на все, спрятался в иллюзии.

Но вдруг встретишь того, кто не сдался,

И сразу оправляешься от контузии.

Жить приятно, жить нужно!

Вдыхать воздух полной грудью.

Любоваться красотой рассветов серебряных.

И знать, что рядом есть хорошие люди.

Меня есть мечта — это смешно.

Меня есть друзья — это сильно.

Кто-то говорит мне, что я грешник,

Что я умираю медленно.

Но я не ведусь, однако,

Мне не избежать смерти.

Когда улыбаюсь, вижу

Улыбки ваши откровенны.

Возможно, закину писать,

Стану таким, что не пишет.

А вы растяните на цитаты

Все, что написал я раньше.

И пусть сейчас так некстати

Меня волна счастья накрыла.

Кто-то распрямляет плечи,

А я расправляю крылья.

В списке контактов все больше утраченных,

Но душа отказывается их удалять.

Пусть в сердце живут, и это имеет значение,

Пока память не примет эту потерю.

Есть за кем скучать, но есть кем гордиться,

Есть кому перенять хорошие манеры,

Чтобы страну одеть в пышное одеяние

Новое время, новая эра.

Давайте жить, давайте искать,

Давайте становиться лучше!

Писать книги, рисовать плакаты.

Быть знающими и значимыми.

Все люди сложные, все люди разные,

Но есть кому дарить постоянно:

Одним — доброе слово, другим — песню,

А некоторым — просто теплые объятия.

Меня есть мечта — это смешно.

Меня есть друзья — это сильно.

Кто-то говорит мне, что я грешник,

Что я умираю медленно.

Но я не ведусь, однако,

Мне не избежать смерти.

Когда улыбаюсь, вижу

Улыбки ваши откровенны.

Возможно, закину писать,

Стану таким, что не пишет.

А вы растяните на цитаты

Все, что написал я раньше.

И пусть сейчас так некстати

Меня волна счастья накрыла.

Кто-то распрямляет плечи,

А я расправляю крылья.

Время не дает нам ни одного момента возвращения.

Все, что было, отбыло, постепенно растаяло.

Ночь пройдет, открываем дверь нового дня.

Безумного, удачного.

А ушедшие следят за нами,

Смотря с неба глазами звездными.

Кто мы, какими путями

Становимся творцами, жрецами, воинами?

Я поживу, я проживу

Жизнь счастлива, ярка, вдохновлена.

И никому из тех, кого я люблю,

Не будет стыдно за меня.

У меня есть мечта — это смешно.

У меня есть друзья — это сильно.

Кто-то говорит мне, что я грешник,

Что я умираю медленно.

Но я не ведусь, однако,

Мне не избежать смерти.

Когда улыбаюсь, вижу

Улыбки ваши откровенны.

Возможно, закину писать,

Стану таким, что не пишет.

А вы растяните на цитаты

Все, что написал я раньше.

И пусть сейчас так некстати

Меня волна счастья накрыла.

Кто-то распрямляет плечи,

А я расправляю крылья.