Не варта -

Ось і все — перші дощі осінні

Заливають ті дні, коли ми були щасливі…

Коли я був постійно поруч з тобою —

Заливає ті дні холодною водою…

Тихою ходою повертаюсь назад —

Крізь осінній туман, крізь листопад…

Назад у весну, назад у літо —

Там було чим тішитись, було чому радіти…

Я заради тебе був готовий до всього —

Всього великого, всього малого…

Пірнути у море, стрибнути у небо —

Все тільки для тебе, тільки для тебе!

Приспів:

Не варта добрих слів,

Не гідна чистих сліз!

Втікай із моїх снів

У свій дрімучий ліс!

Я більше не люблю!

-

Лунає звідусіль…

Я серце простромлю —

Я вирву звідти біль…

Здавалося б все — потрібно забути!

Щоб більше не бачити, більше не чути!

Не притуляти, не притискатись!

Щоб більше ніколи не зустрічатись…

Відьма вона!

— про тебе казали.

-

Що б ти не дав — їй буде замало!

Та про інше кричало серце шалене —

Я кохаю тебе, тож іди до мене!

Життя пролітало в казковому ритмі,

Сни кольорові, дні колоритні…

Все потонуло, захдинулось від бруду —

Ти сипнула отрути, ти вдарила в груди…

Не варта добрих слів,

Не гідна чистих сліз!

Втікай із моїх снів

У свій дрімучий ліс!

Я більше не люблю!

-

Лунає звідусіль…

Я серце простромлю —

Я вирву звідти біль…

Вот и все - первые дожди осенние

Заливают те дни, когда мы были счастливы…

Когда я был постоянно рядом с тобой —

Заливает эти дни холодной водой…

Тихой походкой возвращаюсь назад.

Сквозь осенний туман, сквозь ноябрь…

Обратно в весну, обратно в лето—

Там было чем радоваться, чему радоваться…

Я ради тебя был готов ко всему—

Всего большого, всего маленького…

Нырнуть в море, прыгнуть в небо

Все только тебе, только тебе!

Припев:

Не стоит хороших слов,

Не достойна чистых слез!

Убегай из моих снов

В свой дремучий лес!

Я больше не люблю!

-

Раздается отовсюду…

Я сердце пронзаю—

Я вырву оттуда боль…

Казалось бы все — нужно забыть!

Чтобы больше не видеть, больше не слышать!

Не прижиматься, не прижиматься!

Чтобы больше никогда не встречаться…

Ведьма она!

— О тебе говорили.

-

Что ты недавний — ей будет мало!

Но о другом кричало сердце безумное —

Я люблю тебя, так что иди ко мне!

Жизнь пролетала в сказочном ритме,

Сны цветные, дни колоритные.

Все утонуло, задохнулось от грязи.

Ты сыпанула яды, ты ударила в грудь…

Не стоит хороших слов,

Не достойна чистых слез!

Убегай из моих снов

В свой дремучий лес!

Я больше не люблю!

-

Раздается отовсюду…

Я сердце пронзаю—

Я вырву оттуда боль…