Вільним небокраєм - Тінь Сонця

Вільним небокраєм

Буйний Вітер мандрував,

Як вернув до Чортомлику,

Сивий Дуб його спитав:

«Чи то й справді перевівся

Любий мій минулий цвіт,

І онуків більш немає

І не являться на Світ?

Що ж, лети аж із листям моїм,

Зазирни в наддніпрянські оселі,

І повідай мої слова

Невеселі…

Полети, хоч із гіллям моїм

До Десни, до Дністра і до Бугу,

В горах та у лісах розвій

Мою тугу…"

«Не сумуйте, Діду,

— Буйний враз відповідав,

Ще живі онуки Ваші,

Я ж до кожного літав!

На Чумацькім, Слава Богу,

Зорі яснії зійшли,

Всі зібралися в дорогу,

Лиш моліться, щоб дійшли…

Спи, Старий, хоч на мить спочинь,

Тобі ж гостей по ночі стрічати,

Коней їхніх в Чортомлику

Напувати…

Спи Дідусь, листя бережи,

Ти є цвітом Славетного роду,

Не журись, завтра і тобі

До Походу!"

Свободным горизонтом

Крупный Ветер путешествовал,

Как вернул к Чертомлику,

Седой Дуб спросил его:

«Что и в самом деле перевелся

Милый мой прошлый цвет,

И внуков больше нет

И не явятся на Мир?

Что ж, лети аж с листьями моими,

Загляни в приднепровские дома,

И поведай мои слова

Невеселые…

Полеты, хоть с ветвями моими

К Десны, к Днестру и к Бугу,

В горах и в лесах развитие

Мою тоску…"

«Не грустите, Дед,

— Крупный сразу отвечал,

Еще живые внуки Ваши,

Я к каждому летал!

На Чумацком, Слава Богу,

Звезды ясные взошли,

Все собрались в дорогу,

Только молитесь, чтобы пришли…

Спи, Старик, хоть на миг отдохни,

Тебе же гостей ночью встречать,

Коней их в Чертомлике

Поить…

Спи Дедушка, листья береги,

Ты являешься цветом Славного рода,

Не печалься, завтра и тебе

К Походу!"