Зупини час - Роллік'с

А може так не треба, чи варто зупинитись на мить або заплющити очі та вниз не дивитись

Не хочу стати я сірою тінню безмовною з холодними стінами думками ділитись

До самої прірви, до згубного краю ступаю, ногами міряю страх

Та я ще не певний, чи знову повірю словам, що тремтять на губах:

Зупини час.

Скільки лишилося нам?

Прожени біль.

Знову між нами стіна…

Зачинені двері, застиг погляд на стелі, так дивно, як лунко годинником тікає

пульс

І не так вже й цікаво, що стане відтепер, і не важливо не скільки чи впаду або

зірвусь

До самої прірви, до згубного краю ступаю, ногами міряю страх

Та я ще не певний, чи знову повірю словам, що тремтять на губах:

Зупини час.

Скільки лишилося нам?

Прожени біль.

Знову між нами стіна

Мій біль стане стіною, спробуй розбити, якщо є сили

Не зупинили, час тікає, ще ближче до прірви, а ми не змінили нічого,

лишилася крихта остання до згубного краю, не вірю, не знаю…

І далі ступаю, на жаль, не помічаючи сенсу, наче згасаю

А может так не нужно, стоит ли остановиться на мгновение или закрыть глаза и вниз не смотреть

Не хочу стать я серой тенью безмолвной с холодными стенами мыслями делиться

К самой пропасти, к губительному краю ступаю, ногами меряю страх

Но еще не уверен, или вновь поверю словам, дрожащим на губах:

Останови время.

Сколько нам осталось?

Прогони боль.

Снова между нами стена…

Закрытая дверь, застыл взгляд на потолке, так странно, как лунко часами убегает

пульс

И не так уж интересно, что станет отныне, и не важно не сколько или упадка или

сорвусь

К самой пропасти, к губительному краю ступаю, ногами меряю страх

Но еще не уверен, или вновь поверю словам, дрожащим на губах:

Останови время.

Сколько нам осталось?

Прогони боль.

Снова между нами стена

Моя боль станет стеной, попробуй разбить, если есть силы

Не остановили, время убегает, еще ближе к пропасти, а мы не изменили ничего,

осталась крошка последняя до губительного края, не верю, не знаю…

И дальше ступаю, к сожалению, не замечая смысла, словно угасаю