Він, вона - Нумер 482

А він не жив, а він горів,

Він жартував, як він бажав,

А вона…

Сади і стіни сам вершив,

Він будував, вперед летів,

А вона…

А він торкав небес дзеркал,

Навколо щирістю лунав,

А вона…

А він набрав, все віддавав,

Всього себе, як він бажав,

А вона…

Приспів:

Він кричав: «оживи!»

Він мовчав: «повернись!»

Він молив: «оживи її

Мені, оживи»

В її очах, в її очах,

Наступна мить, як неба дах

Тільки він…

Вона малює свої сни,

Вона не дойде осени,

Тільки він…

Той серпантин у тих горах

Для неї був останій шлях,

Тільки він…

Такі діла, справа така,

Він залишився, вона пішла,

На небеса…

Приспів: (2)

Він кричав: «оживи!»

Він мовчав: «повернись!»

Він молив: «оживи її

Мені»

Він кричав: «оживи!»

Він мовчав: «повернись!»

Він молив: «оживи її

Мені, оживи»

А он не жил, а он горел,

Он шутил, как он хотел,

А она…

Сады и стены сам вершил,

Он строил, вперед летел,

А она…

А он трогал небес зеркал,

Вокруг искренностью звучал,

А она…

А он набрал, все отдавал,

Всего себя, как он желал,

А она…

Припев:

Он кричал: «оживи!»

Он молчал: «Вернись!»

Он молил: «Оживи ее

Мне, оживи»

В ее глазах, в ее глазах,

Следующий миг, как небо крыша

Только он…

Она рисует свои сны,

Она не дойдет осенью,

Только он…

Тот серпантин в этих горах

Для нее был последний путь,

Только он…

Такие дела, дело такое,

Он остался, она ушла,

На небеса…

Припев: (2)

Он кричал: «оживи!»

Он молчал: «Вернись!»

Он молил: «Оживи ее

Мне»

Он кричал: «оживи!»

Он молчал: «Вернись!»

Он молил: «Оживи ее

Мне, оживи»