Самота - Наталья Могилевская

То зима, то весна стала срібно-зеленим,

То у радощів присмак біди іди туди, я одна,

Наче ми полонені самоти і щоночі, що ночі, що ночі

Сни ти бачиш тривожні і злі і прокинувшись тихо шепочеш: «Наталі».

Приспів:

Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,

Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.

Хтось наврочив тобі, і мені хтось наврочив

Розвели поміж нами мости і куди не підеш всюди чорнії очі самоти, самоти

І щоденно, щоденно, щоденно в небесах на прозорому склі

Ти ім'я моє пишеш натхненно «Наталі, Наталі…»

Приспів:

Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,

Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.

Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,

Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.

Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,

Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.

«Наталі, Наталі…»

То зима, то весна стала серебряно-зеленым,

То у радостей привкус беды иди туда, я одна,

Словно мы пленены одиночества и каждую ночь, что ночью, что ночью

Сны ты видишь тревожные и злые и проснувшись тихо шепчешь: «Натале».

Припев:

Ты одинок, я одинок, мы в разлуке, как в бездне,

Словно кара Божья, на колдуне похожая, черноглазая одиночество.

Кто-то сглазил тебе, и мне кто-то сглазил

Развели между нами мосты и куда ни пойдешь черные глаза одиночества, одиночества

И ежедневно, ежедневно, ежедневно в небесах на прозрачном стекле

Ты имя мое пишешь вдохновенно «Натали, Натали…»

Припев:

Ты одинок, я одинок, мы в разлуке, как в бездне,

Словно кара Божья, на колдуне похожая, черноглазая одиночество.

Ты одинок, я одинок, мы в разлуке, как в бездне,

Словно кара Божья, на колдуне похожая, черноглазая одиночество.

Ты одинок, я одинок, мы в разлуке, как в бездне,

Словно кара Божья, на колдуне похожая, черноглазая одиночество.

«Натали, Натали…»