Мандри - Марія Бурмака

В путь нiчого збирати не буду —\nє тютюн i книжки й сухарi.\nДесь пiду я спокiйно мiж люди,\nпоклонюся вечiрнiй зорi.\nТак ходили, мабуть, святогори,\nде земля, як волошковий клин.\nТак пiду я в поля неозорi\niз пiснями один на один.\nПопрошу собi сил небагато\nмолодим i гарячим слiвцем,\nщоб на руки всю землю пiдняти,\nповернути до сонця лицем.