Русалки - Мандри

Настала ніч та зорі сяють над моєю головою.

Поснули люди, тілько місяць ніби човник над водою.

І тілько десь у далині в гаю співають солов'ї.

Аж чую регіт, плеск води, я носа висунув із хати.

Дивлюсь — пливуть на бережок русалки, сині та хвостаті.

І, настиливши осоки, вони лягли біля ріки.

Їх місяць гріє, ніч пливе собі повільно та неспішно.

А я дивлюсь на тих русалок, мені сумно й трохи смішно.

Дарма, що волни мертв’яки, бо мають чорні язики,

Неначе відьми на шабаші.

Приспів:

Гей-ла-ла-ла-ла-лей…

Все, що було, те загуло, та скілько всього проплило,

Де скілько душ русалки ті колись залоскотали.

Та цар Охрім на дні морскім собі у жони взяв русалку…

Небо падає вниз, вниз!

Приспів

Настане день, засяє сонечко, в саду запахнуть квіти,

Русалки зчезнуть у пітьмі…

Настала ночь и звезды сияют над моей головой.

Уснули люди, только месяц словно челнок над водой.

И только где-то вдали в роще поют соловьи.

Аж хохотаю, хлоп воды, я носа выдвинул из хаты.

Смотрю — плывут на бережок русалки, синие и хвостовые.

И, настилив осоки, они легли у реки.

Их месяц греет, ночь плывет медленно и неспешно.

А я смотрю на тех русалок, мне грустно и немного смешно.

Зря, что волны мертвецы, потому что имеют черные языки,

Словно ведьмы на Шабаше.

Припев:

Эй-ла-ла-ла-ла-лей…

Все, что было, то загудело, и сколько всего проплыло,

Сколько душ русалки когда-то защекотали.

И царь Охрим на дне морским себе у жены взял русалку…

Небо падает вниз, вниз!

Припев

Настанет день, засияет солнышко, в саду запахнут цветы,

Русалки исчезнут во тьме…