Листопад - Гайдамаки

Поети складають пісні, не гаючи часу свого на землі.

Системи працюють, їх пильнують, купляють, засуджують, лікують.

Свідомість їх не потрібна нікому й кохання приречене в світі тварин,

З якого постала Людина, на неї ти так не дивися, вона ще дитина!

Прийшов листопад і раптом ти зрозумів, що не маєш снів

З тих пір, як твоя крів отруєна ядом стріл.

Щоночі тіло твоє вмирає, душа тікає й проникає

За стіни багатоквартирних домів, у шоці від того, що діється з нами…

І знов забуває, куди вертає, фізичне тіло собі шукає

У світі тварин, потоці машин, поганих пісень, сумних очей,

Картин, від яких псується крів.

А може, це просто прийшов листопад,

А ти ще не звик до природніх змін?

А може, тебе вже нема?

Не треба спішити жити, раптом прокинутися й зрозуміти

Усе, що ся діє навколо, побачити в новому цвіті

Стільки ясних очей, красивих людей, пісень, що гукають жити

Наших дітей у майбутній день, обняти й благословити!..

Поети складають пісні, не гаючи часу свого на землі.

Системи працюють, їх пильнують, купляють, засуджують, лікують.

Вони замовкають, поволі зникають, пісні забуваються, люди лишаються

В стінах багатоквартирних домів, з яких вже ніколи на Світ не вертаються!

Поэты сочиняют песни, не теряя времени своего на земле.

Системы работают, их следят, покупают, осуждают, лечат.

Сознание их не нужно никому и любовь обречена в мире животных,

Из которого возник Человек, на него ты так не смотри, он еще ребенок!

Пришел ноябрь и вдруг ты понял, что не имеешь снов

С тех пор, как твоя кровь отравлена ​​ядом стрел.

Каждую ночь тело твое умирает, душа убегает и проникает

За стены многоквартирных домов, в шоке от того, что происходит с нами…

И снова забывает, куда возвращает, физическое тело себе ищет

В мире животных, потоке машин, плохих песен, грустных глаз,

Картин, от которых портится кровь.

А может, это просто пришел ноябрь,

А ты еще не привык к естественным изменениям?

А может, тебя уже нет?

Не нужно спешить жить, вдруг проснуться и понять

Все, что действует вокруг, увидеть в новом цвете

Столько ясных глаз, красивых людей, песен, кликающих жить

Наших детей в будущий день, обнять и благословить!

Поэты сочиняют песни, не теряя времени своего на земле.

Системы работают, их следят, покупают, осуждают, лечат.

Они умолкают, постепенно исчезают, песни забываются, люди остаются

В стенах многоквартирных домов, из которых уже никогда на Мир не возвращаются!