Посмішка - Ани Лорак

Ти наче ювелірна річ,

Ти — лялька с сотнею облич,

Кожна досконалої краси.

Твоя спина завжди пряма,

І ти — довершеність сама,

Справжня жінка на усі часи.

Але душа твоя — тонкий кришталь,

І на своє ім'я

Ти одягла маску ти одягла.

Приспів:

Сяй!

На ці камери.

Знай!

Це закони гри.

Посмішка твоя засліпить

Репортерів світу і телеекран.

Сяй!

Наче самоцвіт.

Сяй!

І підкориш світ.

Станеш зіркою звичайно,

І тобі до ніг цілий світ впаде.

Гастролі, публіка, фурор,

Лункий готельний коридор.

Від утоми тіло аж гуде,

А завтра знову наче в бій.

І хто повірить у твій біль?

І немає спокою ніде.

Погляньте яка вона мила,

І як посміхається!

Вона народжена бути зіркою!

Зіркою!

Але душа твоя — тонкий кришталь…

Приспів:

Сяй!

На ці камери.

Знай!

Це закони гри.

Посмішка твоя засліпить

Репортерів світу і телеекран.

Сяй!

Наче самоцвіт.

Сяй!

І підкориш світ.

Станеш зіркою звичайно,

І тобі до ніг цілий світ впаде.

Сяй!

Сяй!

Сяй!

Ты как ювелирная вещь,

Ты — кукла с сотней лиц,

Каждая совершенная красота.

Твоя спина всегда прямая,

И ты – совершенство сама,

Настоящая женщина на все времена.

Но душа твоя — тонкий хрусталь,

И на свое имя

Ты одела маску ты одела.

Припев:

Сей!

На эти камеры.

Знай!

Это законы игры.

Улыбка твоя ослепит

Репортеров мира и телеэкран.

Сей!

Словно самоцвет.

Сей!

И покоришь мир.

Становишься звездой конечно,

И тебе до ног весь мир упадет.

Гастроли, публика, фурор,

Лунный гостиничный коридор.

От усталости тело гудит,

А завтра снова словно в бой.

И кто поверит в твою боль?

И нет покоя нигде.

Посмотрите какая она милая,

И как улыбается!

Она рождена быть звездой!

Звездой!

Но душа твоя — тонкий хрусталь…

Припев:

Сей!

На эти камеры.

Знай!

Это законы игры.

Улыбка твоя ослепит

Репортеров мира и телеэкран.

Сей!

Словно самоцвет.

Сей!

И покоришь мир.

Становишься звездой конечно,

И тебе до ног весь мир упадет.

Сей!

Сей!

Сей!