Неба мало - Андріана

Піднімалась я у синю вись,

Під своїм крилом сховавши небо,

Несміливо так дивилась вниз,

Знала, що мені туди не треба.

На землі багато так брехні,

Та є іще сліди надії.

І вві сні до себе кликав ти,

І я летіла знов до мрії!..

Приспів:

Цілого неба мало…

Крила свої зламала,

На землю дощами впала

З висока!

Цілого неба мало…

Без тебе життя не знала…

Його на землі шукала —

І знайшла!..

Небо, ти мене за все пробач,

Віддала себе йому одному!

Говорила я душі: Не плач!

Серце виривалось, мов з полону.

Та змогла повірити в любов,

Душа кричала знов: Отямся!

Синя вись благає: Зупинись!

Без бою все одно не здамся!

Приспів.

(2)

Поднималась я в синю вись,

Под своим крылом спрятав небо,

Несмело так смотрела вниз,

Знала, что мне туда не нужно.

На земле много так лжи,

Есть еще следы надежды.

И во сне к себе звал ты,

И я летела снова в мечту!..

Припев:

Целое небо мало…

Крылья свои сломала,

На землю дождями упала

С высокая!

Целое небо мало…

Без тебя жизнь не знала…

Его на земле искала—

И нашла!..

Небо, ты меня извини,

Отдала себя ему одному!

Говорила я душе: не плачь!

Сердце вырывалось, словно из плена.

Та смогла поверить в любовь,

Душа снова кричала: Опомнись!

Синяя ось умоляет: Остановись!

Без боя все равно не сдамся!

Припев.

(2)